На X Міжнародному економічному форумі в Катовіце відбулася дискусія про транспорт як основу економіки. Роман Матис разом із засновниками й керівниками міжнародних і польських логістичних компаній (Hegelmann Transporte, Northgate Logistics, Hansped, BK Logistyka, MaWo Group, Jumper Polska, Express Car Rental) намагався визначити головні проблеми галузі та окреслити її перспективи.
Це була одна з найгарячіших дискусій форуму, і спікери не стримувалися у висловлюваннях. Говорили про податки, про нерівні правові умови порівняно з перевізниками з інших країн ЄС, про роздробленість ринку й брак консолідації, про відсутність допомоги від уряду в питанні пакета мобільності. Кожен учасник висловився майже з кожного питання, і оцінки здебільшого були невтішні.
Підсумовуючи дискусію, Роман Матис спробував визначити проблеми, що стосуються всіх без винятку учасників ринку логістики. Їх виявилося дві.
Перша проблема: технічна
Логістика в Євросоюзі тримається насамперед на автомобільному транспорті, на ньому побудовані основні канали постачання. Нові правила, пов’язані з переходом до економіки сталого розвитку, вимагають переходу на транспорт з альтернативними видами пального. Проблеми тут уже зрозумілі, а рішень поки не видно. Замінити автопарк на електричний у такі короткі строки технічно просто неможливо. Бракує і рішень від виробників транспорту, і фінансових інструментів для такої масштабної трансформації. До того ж немає інфраструктури для заряджання такої кількості машин, і зрозуміло, що за задекларовані строки цю проблему не розв’язати.
На цьому тлі водневий транспорт виглядає простішим і швидшим рішенням: такі машини легше виробляти, заправляти їх швидше, ніж заряджати, а інфраструктуру можна будувати на базі наявної дизельної. Але й тут не все гладко. Інфраструктури поки немає навіть у зародку, а виробництво водню потребує дуже великої кількості води, що викликає сумніви в його екологічності. Тож галузь із повним нерозумінням дивиться на дедлайни переходу на транспорт, якого поки не існує, і ніхто не розуміє, звідки він має з’явитися.
Друга проблема: люди
Друга проблема ще складніша, і вона традиційно стосується людських ресурсів. Традиційно, бо тема людей червоною ниткою проходить через будь-яку дискусію про будь-яку галузь економіки.
У логістиці суттєво змінилося ставлення до роботи. Водії переосмислюють її як джерело доходу, і тема балансу між роботою й життям дісталася і до них. Вони хочуть проводити вихідні з родиною, мати якомога кращі умови в рейсі й, звісно, зберегти рівень оплати. Для компаній це серйозний виклик.
Ще донедавна високі зарплати вважалися компенсацією за незручності способу життя водія: тривалі рейси, не надто зручну інфраструктуру, особисту відповідальність за вантаж. Тепер компанії мають планувати рейси так, щоб водій був у дорозі лише протягом робочого тижня, а це часом призводить до порожніх рейсів. Або інвестувати в нові комфортні вантажівки, які за можливостями наближаються до космічного корабля. Без цього інтерес до професії зникає, і це один із головних викликів галузі: ринок працівника, а не роботодавця.
