Роман Матис: коли настане найкращий час для інвестицій в Україні?

«Коли настане найкращий час для інвестицій в Україні?» — це питання Роману Матису ставлять на кожному міжнародному економічному заході. Його відповідь: у деяких галузях, можливо, уже трохи запізно думати про лідерські позиції. Нижче — приклади, які це підтверджують.

За останні кілька місяців я взяв участь у шести закордонних економічних заходах, де був модератором або спікером панелей про перспективи української економіки, відбудову України та інвестиції в Україну.

Щоразу аудиторія ділилася на три основні групи:

• ті, хто розуміє перспективи, що відкриваються в Україні вже сьогодні, і потребує уточнення власних прогнозів, щоб ухвалити рішення про вхід на український ринок;
• ті, хто розуміє ці перспективи, але боїться війни і шукає підтвердження своїм страхам, переконуючи себе: «Я буду першим, щойно війна закінчиться»;
• ті, хто розуміє ці перспективи і вже інвестує або активно готується до інвестування.

Були, звісно, і скептики щодо інвестування в Україну. Але їх настільки мало, що вони не виходять за межі статистичної похибки.

Розуміння перспектив, звісно, не звільняє від потреби вести діалог про створення умов, які стимулюватимуть інвестиції в Україну: страхування воєнних ризиків, спеціальні, конкурентніші умови та правила ведення бізнесу саме в Україні тощо. Ці діалоги вже тривають або будуть розпочаті за допомогою лобістських інструментів. Тому ті, хто не хоче втратити шанс, починають роботу вже зараз — принаймні організаційну та підготовчу, яка теж потребує часу.

«Україна — це новий Китай»

Моє гасло «Україна — це новий Китай», яке я вперше озвучив у червні 2018 року на World Manufacturing Convention у Китаї, набирає ще більшої ваги через поведінку КНР у контексті війни в Україні. Європейським ринкам дедалі очевидніші переваги релокації виробничих потужностей із Китаю ближче до ринків збуту. Це не лише коротше логістичне плече й нижча вартість доставки в ціні продукту, а й певні безпекові гарантії в довшій перспективі, коли світовому бізнесу доведеться займати геополітичну позицію через поведінку Китаю.

Чи буде це підтримка, надана росії, чи спроба захопити її частину — уже не так суттєво. Вибір «залишатися на китайському ринку чи йти?» доведеться робити. Створення нових виробництв ближче до ринків збуту зовсім не означатиме закриття виробництв у Китаї: вони обслуговуватимуть азійські ринки. А ми повинні зробити все, щоб виробництва для європейських ринків запускалися саме в Україні.

«Львівщина — фабрика Європи» доповниться Тернопільщиною, Хмельниччиною, Франківщиною, Рівненщиною, Вінниччиною, Волинню, Закарпаттям, Буковиною та іншими регіонами — кожен зі своєю спеціалізацією відповідно до можливостей. Те, що я не фантазую, підтверджують події в економічному житті країни.

Енергетика: малі модульні реактори та нові енергоблоки

Для прикладу повернуся до інформації про перспективи енергетичного ринку України, яку я публікував 27 січня. Тоді я писав, що Японія планує взяти участь у проєктах відновлення українського енергетичного сектору на основі новітніх технологій, зокрема в будівництві малих модульних реакторів і спільній реалізації водневих проєктів, у яких Японія має чи не найкращу експертизу. А ISCN — Japan Atomic Energy Agency (JAEA) ще у 2019 році, на основі меморандуму між Японією та Великобританією про співпрацю над високотемпературним реактором із газовим охолодженням, заявило про інтенсифікацію співпраці.

Тоді ж Великобританія виділила компанії Rolls-Royce 18 мільйонів фунтів стерлінгів на початок проєктування модульної системи. Rolls-Royce, своєю чергою, заявила про план побудувати 16 малих модульних реакторів, перший із яких планують запустити до 2030 року. І ось 20 березня 2023 року НАЕК «Енергоатом» і британська Rolls-Royce SMR підписали Меморандум про взаєморозуміння щодо відновлення України шляхом розгортання малих модульних реакторів (SMR).

Відповідно до Меморандуму, Rolls-Royce SMR зобов’язується підтримувати відновлення України шляхом розгортання електростанції із заводським малим модульним реактором (SMR). Вона буде здатна генерувати такий обсяг безвуглецевої електроенергії, якого вистачатиме для живлення мільйона будинків протягом понад 60 років.

З боку «Енергоатому» документ підписав президент компанії Петро Котін, від Rolls-Royce SMR — директорка з питань взаємодії з партнерами Софі Макфарлейн-Сміт. Що це, як не підтвердження розуміння перспектив України й активна підготовка до реалізації найсучаснішого, безпечного та екологічного проєкту для диверсифікації енергосистеми?

Продовжуючи тему: міжнародний консорціум Аргоннської національної лабораторії США, НАЕК «Енергоатом» і Державний науково-технічний центр ядерної та радіаційної безпеки (за участі РНБО, а в перспективі — приватних інвесторів) розпочали роботу над пілотним проєктом будівництва малого модульного реактора вартістю 1 млрд доларів США. Про це офіційно заявили спецпосланець президента США з питань клімату Джон Керрі та міністр енергетики України. Також анонсовано, що за підтримки США в Україні створять «Проєкт Фенікс», спрямований на прискорення переведення вугільних електростанцій Центральної та Східної Європи на малі модульні реактори.

До 2030–2032 років на Хмельницькій АЕС на замовлення «Енергоатому» планують завершити будівництво двох енергоблоків AP1000® за американською технологією Westinghouse. Загальний бюджет — орієнтовно 10 млрд доларів США, а загалом планують збудувати дев’ять таких енергоблоків. Обговорюють навіть розмороження проєкту атомної станції в Черкаській області, поблизу Чигирина, будівництво якої планували ще 1988 року.

А ще «Енергоатом» планує створити національну мережу зі 120 зарядних станцій для електромобілів: 40 — великої потужності (160+ кВт) і 80 — середньої (60+ кВт). І це ще не всі інвестиції в українську енергетику. Попри війну, ДТЕК продовжує будувати вітрову електростанцію потужністю 100 МВт на півдні України, інвестуючи в проєкт майже 100 млн доларів США. Компанія «Газтранзит» планує наприкінці 2023 року розпочати будівництво біоетанолового заводу в Одеській області вартістю 30–35 млн євро, а згодом — ще трьох у різних регіонах, зокрема на Львівщині.

Нові заводи в інших галузях

HEAD Group Sports розконсервувала свої інвестиції в Україні та продовжує будівництво заводу в індустріальному парку Вінниці: 80 млн євро, 43 000 м² виробничих площ (тепер уже з укриттям) і 1200 робочих місць. British American Tobacco Україна інвестувала 41 млн доларів США в новий цех на фабриці в Прилуках і повністю перенесла в Україну виробництво одного з видів продукції. Magellan Investment Holdings планує інвестувати 250 млн євро у завод із виробництва скла на Кіровоградщині. І не забуваймо про завод безпілотників Baykar.

Менш масштабних, але не менш важливих проєктів значно більше. Вони охоплюють усі галузі економіки, і саме ними я часто відповідаю на питання «Коли настане найкращий час для інвестування в Україну?»: у деяких галузях, можливо, уже трохи запізно думати про лідерські позиції.

Повторюся: нам ще належить зробити багато «домашньої роботи». І найперше — знищити росію як сильного геополітичного гравця. Але це паралельні, а не послідовні процеси. Той, хто інвестує в Україну зараз, не лише отримує вигоду, а й інвестує в перемогу України.

P.S. Любителям поговорити про корупцію як чинник, що стримує інвестиції в Україну, раджу свіжий фільм The Economist про те, як Бельгія стала центром кокаїнового трафіку в Європі, про корупцію європейських політиків, бельгійських митників тощо 😉