Відповідаючи на питання дискусійної панелі : Коли кінець деконюнктури на ринку будівництва та нерухомості? всі спікери чесно визнали, що цього не може знати ніхто. “Проте, це не означає, що нам не відомо, за яких умов це станеться”, – зазначив Роман Матис.
З мого боку б було неправильним давати оцінку діям польської влади, тому я утримався від оцінок ряду перелічених ініціатив. Колеги і так добре справилися з аналізом перспектив від запровадження цих ініціатив, щоправда, висновки їхні були невтішні. Проте їхні оцінки підкреслили важливість моєї позиції. А саме, конкретно в Польщі існує орієнтовно 950 міст і понад 43 000 сіл, це локації в яких прийняли рішення жити ті чи інші люди, котрі заінвестували в нерухомість в цих локаціях і будуть продовжувати це робити. Їхні відповіді на питання “Чому ви вирішили жити саме тут?” дуже допоможуть краще розуміти оцінку суспільством якості життя в тій чи іншій місцевості. А ще краще, отримати відповідь від людей, які вирішили покинути ту чи іншу місцевість, або взагалі країну на питання “Чому ви так вирішили, що вас не влаштовує?” Перетин відповідей цих двох аудиторій дасть найкраще розуміння для влади, що необхідно зробити, аби простимулювати в ому числі і ринок нерухомості.
На завершення деконюнктури безпосередній і найбільший вплив буде мати тільки одне — створення максимально комфортних умов для життя в тій чи іншій країні/місті/селі. І як видно з логічного ланцюжка, головним локомотивом змін є низові ініціативи, які підштовхують до ініціатив на рівні цілої держави. Я більш ніж переконаний, що жоден міністр, в жодній країні світу не зможе дати відповідь на запитання чому саме ви, живучи у вільному та демократичному світі і маючи можливість вільно вибирати, що завгодно, в тому числі і місце проживання, прийняли рішення жити саме там, де ви живете зараз. Відкинувши брак детальної інформації про умови життя в будь-якому куточку світу, робимо висновок, що сукупна оцінка рішень, які формують комфорт проживання, є основним фактором стимулювання попиту на нерухомість в тій чи іншій локації.
Тому публічні інвестиції в інфраструктуру, залучення бізнесу та громадськості до дискусій навколо прийняття рішень щодо розвитку територій в сумі роблять ці території привабливими для проживання, збільшують попит, приводять приватні інвестиції в ці проєкти нерухомості і наближають завершення деконюнктури. За таких умов ринок житлової нерухомості має шанс на динамічніший ріст.
Проте не всюди в будівництві так погано, але про це в наступному дописі.
Kiedy skończy się dekoniunktura w budownictwie i na rynku nieruchomości?
Odpowiadając na pytanie panelu dyskusyjnego: Kiedy skończy się dekoniunktura w budownictwie i na rynku nieruchomości, wszyscy prelegenci uczciwie przyznali, że nikt nie może wiedzieć. Nie oznacza to jednak, że nie wiemy, w jakich warunkach to nastąpi – powiedział Roman Matys (Роман Матис).
Błędem byłoby ocenianie działań polskich władz, dlatego powstrzymałem się od oceny szeregu wymienionych inicjatyw. Koledzy tak dobrze wykonali analizę perspektyw z wprowadzenia tych inicjatyw, jednak ich wnioski były rozczarowujące. Jednak ich oceny podkreślały wagę mojego stanowiska. Mianowicie w Polsce jest około 950 miast i ponad 43 000 wsi, czyli miejsc, w których pewne osoby zdecydowały się zamieszkać, które zainwestowały w nieruchomości w tych lokalizacjach i nadal będą to robić. Ich odpowiedzi na pytanie „Dlaczego zdecydowałeś się tu zamieszkać?” znacznie pomoże lepiej zrozumieć społeczną ocenę jakości życia na danym obszarze. A jeszcze lepiej, uzyskaj odpowiedź od osób, które zdecydowały się opuścić ten lub inny obszar, lub w ogóle kraj, na pytanie „Dlaczego zdecydowałeś, że ci się to nie podoba?” Skrzyżowanie odpowiedzi tych dwóch odbiorców pozwoli władzom najlepiej zrozumieć, co należy zrobić, aby pobudzić również rynek nieruchomości.
Na końcu dekonjunktury tylko jedno będzie miało bezpośredni i największy wpływ — stworzenie jak najbardziej komfortowych warunków do życia w danym kraju/mieście/wiosce. I jak widać z logicznego łańcucha, głównym motorem zmian są inicjatywy oddolne, które prowadzą do inicjatyw na poziomie całego państwa. Bo jestem więcej niż przekonany, że żaden minister w żadnym kraju na świecie nie będzie w stanie odpowiedzieć na pytanie, dlaczego żyjąc w wolnym i demokratycznym świecie i mając możliwość swobodnego wyboru czegokolwiek, w tym miejsca zamieszkania, zdecydowałeś się żyć tam, gdzie teraz mieszkasz. Pomijając brak szczegółowych informacji o warunkach życia w jakimkolwiek zakątku świata, dochodzimy do wniosku, że całościowa ocena decyzji kształtujących komfort życia jest głównym czynnikiem stymulującym popyt na nieruchomości w tej czy innej lokalizacji.
Zatem publiczne inwestycje w infrastrukturę, zaangażowanie biznesu i opinii publicznej w dyskusje wokół podejmowania decyzji o zagospodarowaniu terytoriów w sumie czynią te tereny atrakcyjnymi do zamieszkania, zwiększają popyt, prowadzą do prywatnych inwestycji w projekty nieruchomościowe i kładą kres recesja bliżej. W takich warunkach rynek nieruchomości mieszkaniowych ma szansę na bardziej dynamiczny wzrost.
Jednak nie wszędzie w budownictwie jest tak źle, ale o tym w kolejnym poście.
When will the downturn in construction and the real estate market end?
Answering the question of the discussion panel: When will the downturn in the construction and real estate market end? all the speakers honestly admitted that no one can know this. “However, this does not mean that we do not know under what conditions it will happen,” Roman Matys (Роман Матис) said.
It would be wrong for me to evaluate the actions of the Polish authorities, so I refrained from evaluating a number of the listed initiatives. Colleagues did such a good job of analyzing the prospects for the introduction of these initiatives, however, their conclusions were disappointing. However, their evaluations emphasized the importance of my position. Specifically, there are approximately 950 cities and more than 43,000 villages in Poland, which are locations where certain people have decided to live, who have invested in real estate in these locations and will continue to do so. Their answers to the question “Why did you decide to live here?” will greatly help to better understand society’s assessment of the quality of life in a particular area. And even better, get an answer from people who have decided to leave this or that area, or the country in general, to the question “Why did you decide that you don’t like it?” Crossing the answers of these two audiences will give the authorities the best understanding of what needs to be done to stimulate, including the real estate market.
At the end of the downturn, only one thing will have the immediate and greatest impact — the creation of the most comfortable conditions for life in one or another country/city/village. And as can be seen from the logical chain, the main engine of change is grassroots initiatives, which push for initiatives at the level of the entire state. I am more than convinced that no minister in any country in the world will be able to answer the question why you, living in a free and democratic world and having the opportunity to freely choose anything, including the place of residence, decided to live there , where you live now. Discarding the lack of detailed information about living conditions in any corner of the world, we conclude that the overall assessment of decisions that shape the comfort of living is the main factor in stimulating the demand for real estate in one or another location.
Therefore, public investments in infrastructure, the involvement of business and the public in discussions around decision-making on the development of territories in sum make these territories attractive for living, increase demand, bring private investment in these real estate projects and bring the end of the recession closer. Under such conditions, the residential real estate market has a chance for more dynamic growth.
However, not everywhere in construction is so bad, but about that in the next post.
