Україна – стартап на карті світу. Здатний забезпечити безпрецедентний ріст інвестицій тим, хто в неї повірить.
Чи може бути традиційний бізнес стартапом? Заведено вважати, що ні. Оскільки між стартапом та традиційним бізнесом існують концептуальні відмінності. Одна з основних таких відмінностей – стартапу просто життєво необхідно знайти свою власну бізнес-модель. Україна зараз знаходиться в ситуації, коли винаходження власної бізнес-моделі є одним з обов’язкових завдань для забезпечення не лише швидкого, але і стрімкого та динамічного розвитку. І якщо в пострадянський період в України основним завданням було стати кращою за країни колишнього Радянського Союзу, що було і не таким вже важким завданням. То зараз доведеться намагатися стати в певних питаннях навіть кращою за країни в яких більшість процесів установлені та подаються, як приклад до наслідування. Тут вже знадобиться значно більше зусиль і навіть допомога тих самих країн. І, здавалося б, для чого їм допомагати ростити собі конкурента? За нормальних умов очевидно, що така ідея виглядає максимально альтруїстичною, але за умов, коли питання стосується твоєї власної безпеки, ця ідея набирає максимально егоїстичного характеру і стає досить логічною.
Отже, прогресивний світ і в першу чергу країни Європи зацікавлені в тому, щоб Україна розвивалася набагато швидше, ніж це описується в підручниках з економічної теорії. Незалежно від того, на скільки частин розпадеться в майбутньому Російська федерація, наявність потужного економічного, а відповідно і потужного мілітарно сусіда, який виступає гарантом безпеки для всієї Європи, є головним та безумовним інтересом більшості розвиненого світу. Зараз військова міцність України підтримується допомогою міжнародних партнерів. Але і Україна, і партнери працюють над тим, аби в перспективі основні потреби Україна могла фінансувати самостійно. Завдяки економіці, що стрімко розвивається і забезпечує стабільну податкову базу.
Ще однією з важливих відмінностей стартапу є фінансування та прибуток. Інвестори в стартапи не очікують миттєвого прибутку від своїх інвестицій, вони радже очікують, що в довшій перспективі їхні інвестиції повернуться в кількадесят кратних розмірах. Політичні інвестиції в Україну, які вже почали відбуватися, вказують на саме такий підхід світових інвесторів. І мова не лише про пакети військової допомоги, але і дотації бюджету країни від міжнародних партнерів, допомога з відновленням пошкоджених об’єктів та інфраструктури, створення дорожніх карт повоєнного відновлення України з публічно озвученими уточненнями, що відновлення починається негайно, без очікування завершення війни та гарантії страхування ризиків. Це ті політичні інвестиції, які повинні виступити маркером для приватних інвесторів, котрий вказує на перспективність приватного інвестування в Україні.
Ну і ще одна з ключових відмінностей стартапу – амбіції й прагнення до масштабування. Погодьтеся, важко назвати когось більш амбіційною країною на сьогоднішній карті світу ніж Україна. Україна підкріплює свої амбіції цілком конкретними діями на полі бою, захищаючи весь світ від війни, та цілком конкретними діями в напрямку членства в НАТО та Євросоюзі. Уже ні в кого з ключових політиків світу немає сумнівів, що Україна стане членом ЄС і НАТО. Але крім членства в цих поважних структурах, Україна розпочала процедуру вступу в організацію економічного співробітництва та розвитку (OECD), що тягне за собою кардинальні перетворення усіх суспільних процесів та інституцій. В перспективі кількох років приготування до вступу інститути пов’язані з управлінням, прозорістю, системами адміністрування суспільних процесів зазнають всіх необхідних змін, щоб відповідати вимогам членства в організації. Своєю чергою це приведе до створення правової інфраструктури, яка й зробить Україну сучасною, ефективною державою здатною бути на рівних з лідерами демократичного світу.
Спираючись на ці особливості можна констатувати, що Україна, як проєкт в новій геополітичній реальності цілком відповідає критеріям стартапу. Що Україна пропонує як повернення політичних інвестицій вже зрозуміло, залишилося розібратися, що Україна пропонує чи запропонує в найближчому часі приватному інвестору.
Спробую з власних знань і досвіду проілюструвати, що відбувається з інвестиціями в Україні.
Розуміючи все вище викладене, різними інституціями вже створено близько двох десятків фондів, які збирають інвестиції під проєкти в Україні.
Серед них, наприклад Black Rock, який акумулює 25 млрд які хоче спрямувати на відновлення українського сільського господарства, енергетики, виробництва, інформаційних технологій та інфраструктури.
Horizon Capital, який інвестує в реальний сектор економіки й оперує кількома фондами загальним обсягом активів на суму близько 1,4 млрд. Доларів США. Зацікавлення компанії складають технологічні та експортно орієнтовані проєкти, що у підсумку вказує на перспективність саме цього типу проєктів в Україні. Інвестори у різного роду виробництва будують свої плани орієнтуючись не так на внутрішній ринок споживання України, котрий, теж звісно матиме ріст, а в першу чергу на ринки країн ЄС.
Чи, наприклад американсько-польська венчурна компанія ffVC, яка завершує формування фонду у 50 мільйонів доларів, більш як 30 з яких вже залучено і їх вона планує інвестувати виключно в стартапи, засновані українськими підприємцями. ffVC здебільшого інвестує в компанії fintech, insurtech, B2B та SaaS, які можна легко та швидко масштабувати у США. Маючи свій фонд у розмірі $ 50 млн для українських стартапів, компанія планує інвестувати у майже 20 компаній на стадіях до Series А, з тікетом від $ 500 тис. до $ 2,5 млн. Насамперед ffVC цікавлять українські стартапи, які розробляють програмне забезпечення, SaaS та рішення для кібербезпеки.
Тим часом президент Європейського інвестиційного банку Вернер Гоєр каже, що Україна – це вже більше, ніж трильйон євро інвестиційних можливостей. Сам Європейський інвестиційний банк вже уклав з Урядом України меморандум про виділення 840 мільйонів євро на відновлення української інфраструктури. Ці кошти будуть спрямовані на підготовку, оцінку, фінансування та реалізацію проєктів відновлення: муніципальної інфраструктури (шкіл, лікарень тощо), громадських будівель з урахуванням енергоефективності, інфраструктури водопостачання та водовідведення, транспортних мереж і міського громадського транспорту.
І хоч зрозуміло, що значна частина з об’єму інвестицій озвученого президентом Європейського інвестиційного банку будуть фінансуватися після закінчення війни, приватні інвестори тим часом не чекаючи на її завершення вже формують фонди та розглядають проєкти в абсолютно різних галузях. Від фудпроцесингу, через енергетику і до технологічного сектору venture capital та мілітарі теху. International Investment Office, наприклад працює з рядом проєктів пов’язаних з розвитком майданчиків для виробництва, логістики, енергетики й навіть рекреації.
Всі експерти сходяться на тому, що грошей буде так багато, що Україна таких цифр не бачила ніколи до цього. Те що потрібно готувати вже, це можливість прийняти таку кількість фінансування та оперувати нею. Різкий попит на спеціалістів різних профілів пов’язаних з організацією бізнес-процесів це те, що чекає на Україну в найближчому майбутньому. У випадку браку місцевих фахівців, потрібно буде думати над мотивацією для кваліфікованих експертів з інших країн, які б були готові пожертвувати тимчасово звичною для них інфраструктурою заради нижчих податків і відповідно вищих особистих доходів.
Українська економіка буде розвивати дуже швидкими темпами, але до цього треба бути підготованим. Ті, хто розуміють, що найдешевші активи саме зараз, не чекають завершення війни, бо тоді цифри стануть геть іншими, а інвестування в технічну документацію та розробку інвестпроєктів актуальне, як ніколи. Чим здебільшого ми, та інші хто розуміє ці перспективи зараз зайняті. Україна приречена стати світовим єдинорогом, на вістрі рогу якого загине імперія зла.
Роман Матис,
Президент, International Investment Office
для Gazeta Prawna