Спочатку пандемія, потім війна в Україні: на муніципалітети, міста, регіони та штати звалюється дедалі більше проблем, з якими їм доводиться справлятися. Серед викликів не лише розбіжності між урядом і місцевою владою та пов’язані з ними бюджетні питання, а й загальна проблема вибору та впровадження інвестицій у важкі часи. Вибирати є з чого: ідея зелених міст, розумні інвестиції в міську інфраструктуру, навчання людей користуватися новими технологіями, підтримка зеленого переходу. Але де шукати заощадження і на що витрачати зекономлені кошти?
Відповіді на ці питання ми шукали на 32-му Економічному форумі в Карпачі разом із президентом Любліна Робертом Рачинським, головою міської ради Кракова Рафалом Комаревичем, членом правління Lidl Polska Янушем Влодарчиком і керівником SAS Polska, компанії, що розробляє програмні рішення для сталої економіки, Павлом Грибом. Модерував дискусію засновник SNAP Media Павел Чурило.
В Україні ці питання через війну, звісно, відійшли на другий план, але це не означає, що ми маємо перестати планувати життя після перемоги над Росією. Так, зараз правильно спрямовувати якомога більше коштів на армію, і це не обговорюється. Проте моїм завданням було зосередитися на тому, як розбудовувати міста за принципами сталого розвитку в мирних умовах, і назвати рішення, доступні мирному світові вже зараз, а Україні згодом.
Я вважаю, що головним фокусом місцевого самоврядування мають стати генеральні плани розвитку територій. Без них усі низові ініціативи, хоч якими сучасними й ефективними вони були б, залишаться ситуативними «латками» для мікро- та середніх проблем, і ніхто не розумітиме, як такі рішення впливають на ситуацію загалом. Спроби впорядкувати дані, заохотити людей до громадського транспорту, розвивати мікромобільність чи енергоефективність дуже часто реалізують без прив’язки до глобальних стратегічних цілей. У результаті їхня ефективність викликає сумнів: вони не лише змінюють поведінку мешканців, а й породжують нові проблеми, яких раніше не було.
Ось приклад. Мікромобільність мала б розв’язати проблему заторів у великих містах, але на практиці спричинила зростання кількості ДТП за участю нових учасників дорожнього руху. Тож у низці міст світу електросамокати чи велосипеди заборонили. І річ не в тім, що цей транспорт не розв’язує проблему мобільності, а в тім, що міста не мають інфраструктури для його безпечного використання, а мешканці не мають потрібних знань і правил.
Тому місцевому самоврядуванню варто крок за кроком, напрям за напрямом розробляти генеральні плани розвитку території, і лише після цього шукати інвестиції в проєкти. Я переконаний, що коли є чітка стратегія і покроковий план її реалізації, інвестори самі прийдуть із конкретними рішеннями, які допоможуть досягти стратегічних цілей. А муніципалітетам буде значно простіше обґрунтувати бюджетне фінансування проєктів і перед центральною владою, і перед мешканцями, якщо вони зможуть показати, як ці проєкти ведуть до спільної мети.